Що ми їмо: нові правила читання етикетки

Що ми їмо: нові правила читання етикетки

Хочеш дізнатися, що ти їси? Держава подбала про це: 6 грудня 2018 року Верховна Рада ухвалила Закон 2639-VIII «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів». Закон набув чинності відразу після опублікування, але основна його частина, відповідно до прикінцевих положень, стане чинною через півроку, тобто 6 серпня 2019-го.

Вимоги щодо інформування про харчові продукти існували й дотепер, однак ґрунтувалися вони більше на основі нешанобливого ставлення до споживача: наприклад, маркування на етикетку наносять такими дрібними літерами, що навіть людині з гострим зором важко розгледіти склад продукту, й така інформація була далеко не повною.

Тому було напрацьовано новий закон, який гармонізує українське законодавство з положеннями численних регламентів і директив Євросоюзу у цій сфері, а також — і це головне — спрямований на забезпечення належного рівня захисту здоров’я та інтересів споживачів, їхньої поінформованості, встановлення засобів гарантування права споживачів на інформацію і процедури надання інформації про харчові продукти.

І хоч документ розробляли фахівці Держпродспоживслужби, експерти Проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні», більшість членів Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин і за участю бізнес-спільноти, навіть таке широке залучення до процесу всіх зацікавлених сторін не вберегло закон від маніпуляцій, однобокого трактування, перекручування, підміни фактів. Навпаки, закон дивним чином обріс певними вимислами. Оскільки вже із серпня документ повністю набуває чинності, варто цій темі приділити трохи більше уваги й розставити крапки над «і».

На кого поширюється чинність закону?

Закон «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» поширюється насамперед на операторів ринку харчових продуктів і харчові продукти (зокрема для громадського харчування). Він безпосередньо впливає на споживачів таких харчових продуктів, тобто на кожного з нас, оскільки прописує чіткі і зрозумілі правила, які дають нам змогу отримати вичерпну інформацію про харчові продукти і так подбати про своє здоров’я і захистити права.

Основний принцип закону — не вводити в оману споживача. Інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною і зрозумілою. За це відповідає оператор ринку. Якщо ти, наприклад, реалізатор і бачиш, що вимога закону в цьому контексті не дотримується — права реалізовувати такий товар ти не маєш, як і змінювати інформацію про нього на власний розсуд.

Основне: вона не може вводити в оману. Особливо якщо це стосується властивостей і характеристик харчових продуктів і наслідків їхнього споживання. Або якщо йдеться про нібито лікувальні властивості харчів. Це також поширюється і на рекламування харчових продуктів.

Обов’язкова інформація про харчовий продукт:

1. Державною мовою. Переклад іншою мовою — за бажанням оператора ринку.

2. Написи точні, чіткі, зрозумілі, розбірливі, розміщені на видному місці (на упаковці, етикетці). Їх не можна приховувати іншою текстовою або графічною інформацією.

3. Назва харчового продукту — офіційна назва (встановлена нормативно-правовим актом або національним стандартом). Якщо такої нема, то звична назва (та, яка зрозуміла споживачу без додаткових роз’яснень). Якщо і звичної назви нема, застосовується описова назва харчового продукту.

4. Фізичний стан харчового продукту. Інформація про фізичний стан (продукт сублімованої сушки, швидкозаморожений, концентрований, копчений, порошкоподібний, рідкий тощо) має супроводжувати назву харчового продукту. Наприклад: Ковбаса сирокопчена.

5. Перелік/кількість інгредієнтів. Сюди належать усі інгредієнти харчового продукту, які вказуються в порядку зменшення їхньої масової частки. У деяких випадках — у відсотках. Певні інгредієнти позначаються назвою категорії, до якої вони належать, одразу після якої зазначається їхня назва або індекс відповідно до європейської цифрової системи (так звані ешки).

6. Наявність алергенів. Виділяються окремим кольором, шрифтом, стилем.

7. Позначка «з ГМО», якщо частка ГМО перевищує 0,9%. «Без ГМО» — за підтвердження відсутності ГМО.

8. Термін придатності. Вводяться терміни придатності: «Вжити до…», «Краще спожити до…», «Краще спожити до кінця…».

9. Умови зберігання/використання. Для харчових продуктів, які потребують спеціальних умов зберігання та/або умов використання; після відкриття упаковки.

10. Відповідальний за інформацію про харчовий продукт. Назва оператора ринку харчових продуктів.

11. Країна походження/місце походження зазначається: якщо брак такої інформації може ввести споживача в оману; для окремих типів м’яса; якщо країна/місце походження харчового продукту не збігаються з країною/місцем походження основного інгредієнта.

12. Інструкція з використання. Якщо її нестача може ускладнити використання продукту.

13. Фактичний вміст спирту етилового (для напоїв із вмістом понад 1,2%). Інформація про назву, кількість харчового продукту та наявність спирту в дозуванні понад 1,2% має розміщуватися в одному полі видимості.

14. Поживна цінність. Містить інформацію про енергетичну цінність, вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків і солі. 

15. Чи піддавали харчовий продукт заморожуванню/розморожуванню. Якщо піддавали, зазначається дата.

Якщо упаковка товару — менш ніж 10 см кв., обов’язково зазначати лише назву продукту, алергени, кількість, мінімальний термін придатності. Інше — на запит споживача.

Інформація, яку наносить оператор ринку на маркування добровільно, не може вводити споживачів в оману чи заплутувати їх. За потреби вона має базуватися на відповідних наукових даних.

Шрифт маркування — чіткий, розбірливий і контрастний. Висота малих літер має дорівнювати або перевищувати 1,2 мм (досі — 0,8 мм). Якщо площа упаковки менша за 80 кв. см, то висота малих літер має бути не меншою за 0,9 мм.

Окремо (кольором, шрифтом, стилем) має бути виділена інформація про алергени, які містяться у складі харчового продукту.

Що споживач має знати про харчовий продукт?

Інформація про харчовий продукт може бути донесена через маркування, супровідні документи, рекламу. Як ми уже зазначили, вона має бути правдивою.

«Маркування — це слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольоретці, а без упаковки — у документі або повідомленні, які супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього».

Маркування може містити обов’язкову та необов’язкову інформацію про товар.

Що робити, якщо товар нефасований?

У такому разі споживача не можна позбавляти інформації про харчовий продукт. Вона обов’язкова, але надається у спосіб, визначений оператором ринку. Наприклад, може бути розташована на мішку з борошном або на поряд поставленому стенді. Як варіант — її можна надавати в інший спосіб на вимогу покупця.

А якщо купую продукти в інтернеті?

Ухвалений закон стосується не лише маркування на етикетках, а й будь-якої інформації про харчовий продукт, яка надається через рекламу, інтернет або просто повідомляється споживачеві під час продажу, зокрема в місцях громадського харчування. У разі дистанційної реалізації інформація має бути доступною до моменту придбання продукту.

Акцент — на алергени!

Закон визначає, що інгредієнти-алергени, які можуть входити до складу харчового продукту, слід виділяти кольором або шрифтом, вони мають візуально відрізнятися від інших інгредієнтів.

Приємно, що це стосується не лише тих продуктів, які ми купуємо в магазинах, а й готових страв, що їх замовляємо в закладах громадського харчування. Ті з нас, хто мав змогу подорожувати за кордон, спостерігали різницю між вітчизняними та іноземними меню у таких закладах. Адже крім звичних назви, ваги, складу і ціни страви, меню в європейських країнах мають інші позначки щодо речовин або продуктів, які можуть спричиняти алергію чи непереносимість. До таких продуктів належать злаки, які містять рослинні білки, ракоподібні, яйця, риба, арахіс, горіхи, соєві боби, молоко та молочні продукти, селера, гірчиця, кунжут, люпин, молюски тощо. Але тепер такі вимоги містить і вітчизняне законодавство. І це суттєвий прорив і наочна повага до споживача, кожного з нас.

Скільки ж м’яса у ковбасі?

У кожного з нас виникає запитання: як зрозуміти, яка частка того чи іншого інгредієнта в конкретному харчовому продукті?

По-перше, перелік інгредієнтів слід наводити під заголовком після напису «склад» або «інгредієнти».

По-друге, перелік інгредієнтів має містити всі інгредієнти в порядку зменшення їхньої маси станом на момент використання у процесі виробництва продукту. Тобто якщо на етикетці ковбаси ми у складі першим пунктом побачимо субпродукти, то кожному має бути очевидно, якого ґатунку така ковбаса і чи ковбаса це.

Законом визначено вимоги до зазначення інгредієнтів у переліку, які, наприклад, стосуються використання наноматеріалів, рубленого м’яса чи ароматизаторів.

Кількість (відсоток) певної складової в харчовому продукті, відповідно до закону, зазначається у маркуванні в обов’язковому порядку, якщо:

 — назву даного інгредієнта або категорії інгредієнтів зазначено у назві харчового продукту або зазвичай асоціюється з назвою харчового продукту;

—  назва інгредієнта або категорії інгредієнтів виділяється у маркуванні словесно або графічно;

— зазначення назви інгредієнта або категорії інгредієнтів суттєве для того, щоб охарактеризувати харчовий продукт і вирізнити його серед продуктів, з якими його можна сплутати через назву та/або зовнішній вигляд.

Чи можна використовувати маркування «натуральний» і як підтверджувати відповідність цього напису?

Закон визначає чіткі умови застосування слова «натуральний» у позначенні ароматизатора, харчового продукту й окремо молочних продуктів.

Згідно із законом, слово «натуральний» можна застосовувати щодо ароматизатора, якщо ароматичний компонент містить виключно натуральні ароматичні препарати або натуральні ароматичні речовини.

Застосування слова «натуральний» щодо молочних продуктів чи їхніх інгредієнтів допустимо, якщо вони відповідають таким критеріям:

 — не вироблені із сировини штучного походження;

— продукт або інгредієнт не містить складників, вироблених із сировини штучного походження;

 — продукт або інгредієнт не містить штучних барвників, штучних ароматизаторів, консервантів, стабілізаторів, харчових добавок, підсолоджувачів;

 — продукт або інгредієнт отримано або вироблено із сировини в результаті фізичних та/або ферментативних, та/або мікробіологічних процесів переробки;

 — продукт або інгредієнт вироблено без застосування методів генної інженерії.

Якщо у молочних продуктах було повністю чи частково замінено складові молока (молочний жир, молочний білок, лактоза) або такий продукт вироблено з використанням жирів або білків немолочного походження чи будь-яких стабілізаторів та консервантів, то його маркувати як «натуральний» заборонено.

За порушення — штрафні санкції в розмірі 3—5 мінімальних зарплат.

Терміни придатності харчових продуктів

Закон вводить поняття «мінімальний термін придатності харчового продукту» і дату «вжити до…».

Процитуємо закон:

«Мінімальний термін придатності харчового продукту — дата, до настання якої характеристики харчового продукту залишаються незмінними у межах, визначених оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про такий харчовий продукт, за умови його зберігання відповідно до вимог, встановлених таким оператором ринку».

Дата «вжити до» — граничний термін (календарна дата) споживання харчових продуктів, які через свої мікробіологічні властивості є швидкопсувними, визначена оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт, після спливу якої харчовий продукт можна вважати небезпечним для здоров’я людини.

У ст. 18 роз’яснено, як мінімальний термін придатності («краще спожити до…»; «краще спожити до кінця…») зазначати і в чому його відмінність від дати «вжити до…».

Зазначений розподіл у ЄС спричинений проблемою надмірної кількості харчових продуктів, які викидають у сміття, хоч їх можна спожити протягом певного проміжку часу після завершення мінімального терміну придатності без шкоди для здоров’я. Основна ідея полягає в тому, що є швидкопсувні та небезпечніші з точки зору мікробіології продукти, для яких має бути зазначена дата «вжити до…». Вона означає, що на наступний за цією датою день продукт може ставати небезпечним (сире або охолоджене м’ясо, сира риба, яйця).

Є багато продуктів, які в разі дотримання встановлених умов зберігання залишаються безпечними протягом певного часу після закінчення мінімального терміну придатності, прописаного у маркуванні (цукор, кава, ковбаса, твердий сир, якщо дотримано умов зберігання). Але після закінчення дати «краще спожити до…», як і після «вжити до…» харчові продукти не мають бути в реалізації.

Терміну придатності на таких швидкопсувних продуктах, як хлібобулочні та кондитерські вироби і навіть алкогольні напої понад 10 градусів (зокрема вино й шампанське), можна не вказувати.

Для певних харчових продуктів, які не швидкопсувні за мікробіологічними характеристиками, мінімальний термін придатності зазначається добровільно за вибором оператора ринку. До таких належать:

— свіжі фрукти й овочі, зокрема картопля, не очищені від шкіри, не порізані, не оброблені іншим аналогічним чином, крім пророщеного насіння та інших аналогічних продуктів, таких, як пророщені бобові культури;

 — вина, лікерні, ігристі, ароматизовані вина та інші аналогічні продукти, вироблені із фруктів, окрім винограду та напоїв, які підпадають під код УКТЗЕД 220600, вироблені з винограду та виноградного сусла;

— напої, що містять 10 і більше відсотків об’ємних одиниць спирту;

— хлібобулочні або кондитерські вироби, які зазвичай споживають протягом 24 годин з моменту випікання;

 — оцет;

 — харчова сіль;

 — цукор у твердому стані;

 — кондитерські вироби, які складаються виключно з ароматизованих та/або підфарбованих цукрів;

 — жувальна гумка та інші аналогічні продукти для жування.

Якщо харчовий продукт зберігається до 3 місяців, у даті достатньо вказати день і місяць; 3—18 місяців — місяць і рік; понад 18 місяців — рік.

Яка інформація має бути про заморожений харчовий продукт? Чи можна його продавати розмороженим?

На маркуванні обов’язково слід зазначати, чи було заморожування або розморожування продукції, бо це впливає на її якість.

Розгляньмо ситуацію на прикладі креветок чи риби. У наших магазинах ця продукція зазвичай продається у замороженому вигляді. Але часто складається враження, що там більше льоду, ніж самого продукту. Мабуть, кожен споживач мав такий досвід: купив заморожену продукцію, а після розморожування вона зменшилася в півтора-два рази. Згідно з новим законом, на маркуванні буде зазначено загальну масу й масу самої продукції.

«Якщо харчовий продукт вкритий крижаною глазур’ю (для заморожених продуктів), маса харчового продукту не може містити масу крижаної глазурі», — йдеться в законі. Тобто, умовно кажучи, загальна маса може дорівнювати кілограму, але самих креветок/риби буде всього 500 г. І це відображатиметься на маркуванні, як і дата заморожування. Споживач, маючи реальну інформацію про товар, зможе робити свідомий вибір.

Крім того, назва харчових продуктів, які були заморожені до продажу, а продаються у розмороженому стані, має містити слово «розморожений».

Державний контроль та відповідальність операторів ринку харчових продуктів

Державний контроль за додержанням законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти здійснюють відповідно до Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин».

Оператор ринку, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов’язаний забезпечити наявність і точність інформації про нього відповідно до цього закону. Оператори, не відповідальні за таку інформацію, не мають права здійснювати обіг харчових продуктів, щодо яких вони мають інформацію, що ці продукти не відповідають законодавству щодо надання інформації про них. Ці оператори ринку не мають права змінювати інформацію, яка супроводжує харчовий продукт.

Оператори ринку, котрі порушили вимоги цього закону, несуть відповідальність відповідно до Закону «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин».

Передбачають, що надання неточної, недостовірної інформації про продукт, зміна оператором ринку інформації про нього має наслідком накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (62,6 тисячі гривень), а на фізичних осіб-підприємців — 10 мінімальних зарплат (41,7 тисячі гривень).

За введення споживачів в оману щодо речовин і харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість, штраф становить 30 мінімальних заробітних плат (125,2 тисячі гривень) для юридичних осіб і 20 (83,5 тисячі гривень) — для фізосіб-підприємців.

Гривневий еквівалент штрафів актуальний для цього року — розмір мінімальної зарплати на 2019-й встановлено на рівні 4173 гривні.

6 серпня уже всі харчові продукти будуть з новим маркуванням?

Закон встановлює, що харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, що були чинними до набрання чинності цього закону, можна виробляти та/або вводити в обіг протягом трьох років після набрання чинності цього закону. Такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.

Тобто закон не вимагає моментальних змін, він передбачає перехідний період, який триватиме орієнтовно три роки, щоб виробники все зробили згідно з новими вимогами. Протягом цього часу суб’єкти господарювання матимуть змогу продавати на ринку продукцію, марковану відповідно до чинних на даний момент норм законодавства. Щоб не було необхідності в перемаркуванні, вилученні, відкликанні цієї продукції з ринку, бо спричиняє додаткові видатки і внаслідок цього здорожчання продукції.

Переконаний, що з ухваленням цього закону в нашій державі буде сформовано нову культуру інформування споживачів про харчовий продукт. Досі в цьому контексті існувало певне підґрунтя для нешанобливого ставлення до споживача. Тому виграють усі. Кожен споживач України відчує різницю в маркуванні й конкретну користь від євроінтеграції.

Затверджено вимоги до меду

В Україні затверджено вимоги до меду, повідомляє Держпродспоживслужба. Про це йдеться у відповідному наказі Міністерства аграрної політики та продовольства від 19.06.2019 №330, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.07.2019 за №725/33696. Вимоги поширюються на маркування меду для забезпечення належної поінформованості споживачів та запобігання введенню споживача в оману.

Наказ дає визначення таким поняттям, як злитий, квітковий або нектарний мед, мед для кондитерських виробів, монофлорний квітковий (нектарний), поліфлорний квітковий (нектарний), падевий, пресований, стільниковий, центрифужний (екстрагований) тощо.

Згідно із затвердженими вимогами, мед має відповідати певним характеристикам і критеріям складу. Він має складатися з вуглеводів, переважно із фруктози і глюкози, а також інших речовин — органічних кислот, ензимів (ферментів), пилкових зерен, що потрапляють у процесі переробки бджолами нектару (паді) на мед.

Колір меду — від прозорого (безбарвного), білого, світло-жовтого до темно-коричневого рідкої, в’язкої, дуже в’язкої чи щільної консистенції. Допускається кристалізація меду — від дрібно- до крупнозернистої.

Смак меду солодкий, ніжний, приємний, терпкий, подразнює слизову оболонку ротової порожнини, без сторонніх присмаків. Аромат специфічний, приємний, слабкий, сильний, ніжний, без сторонніх запахів. Смак та аромат можуть варіюватися, але ці показники зумовлені рослинним походженням залежно від виду.

До меду, маркованого словом «мед», придатного для споживання людиною чи як складової в харчових продуктах, заборонено додавати інші харчові інгредієнти. Пилкові зерна, притаманні меду, не вважаються інгредієнтом.

Мед не має містити сторонніх органічних та неорганічних речовин, що не належать до його складу, присмаків чи запахів. Він не може мати ознак бродіння, штучно зміненої кислотності. Його не можна нагрівати, щоб натуральні ензими було зруйновано або значною мірою дез­активовано.

За походженням мед поділяють на нектарний (квітковий) та падевий; за способом виробництва — на стільниковий, стільники в меду, злитий, центрифужний (екстрагований), пресований. За вмістом пилкових зерен — на монофлорний квітковий (нектарний) та поліфлорний квітковий (нектарний).

Окремо прописано вимоги до меду для кондитерських виробів.

Зазначено, що маркування меду має містити інформацію про країну походження, у якій його зібрано. У документі йдеться, що реалізацію на ринку меду, який введено в обіг до 1 січня 2023 року, не може бути заборонено або обмежено з причин невідповідності вимогам до закінчення строку його придатності.

Цей наказ набирає чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.