Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Вадим ЧЕРНИШ в інтерв’ю Інтерфакс Україна розповів про військові та невійськові методи, які використовує Російська Федерація в Україні для досягнення власних цілей, та про міжнародний досвід протидії таким методам.

«До військових методів відносяться також і погрози застосування сили: ми бачимо це вздовж всього українського кордону. Таким чином Росія постійно перевіряє на міцність Україну і постійно зосереджує біля кордонів сили і різні засоби. Але точно не знаєш, чи це справжні наміри, чи щоб випробувати Україну на міцність, чи щоб залякати. Російська Федерація військовий арсенал використовує не лише безпосередньо на сході під час бойових дій, але й застосовує методи, відомі з часів Холодної війни. РФ концентрує зусилля на наших напрямках. Я переконаний, вона переорієнтувала, цілу низку сучасних озброєнь з позначенням цілей в Україні. І це не лише схід, а вся територія нашої держави», – зазначив Міністр.

За таких умов РФ починає застосовувати комплекс дій невійськового характеру – приховані та неприховані:

«До неприхованих відносяться всі інструменти і сили, які є в руках Російської Федерації, наприклад економічні санкції. Це елемент серйозного впливу на економіку держави, як прямий, так і опосередкований, в тому числі і у сільському господарстві. Росія також проти нас застосовує дипломатію: дипломатичний тиск на інші країни для підтримки позиції Російської Федерації. Тобто, різні інструменти, які є в руках Росії, застосовуються проти України.

Як це проявляється всередині? Можуть бути інструменти прямої і непрямої підтримки бізнесу, який симпатизує Російській Федерації і бачить себе в її орбіті. І, звичайно, такий бізнес може фінансувати ті чи інші проекти, як легально, так і не легально. Прихованих заходів суспільство не побачить.

Класично, те що українське суспільство навчилося відрізняти – це пряма пропаганда, прямолінійна, з проросійськими меседжами. Але росіяни вже змінили тактику, давно вже це не пряма, а прихована інформаційна діяльність на території України. Тобто, це вже не такі меседжі, які не сприймає суспільство, це вже більш витончені, які схиляють суспільство до певної думки, а не прямо нав’язують її.

А пропагандистські зусилля можна розділити на дві категорії: підтримка тих, хто на їхню думку має прийти до влади в Україні та дискредитація тих, кого вони не хочуть бачити», – підкреслив Вадим Черниш.