Всеукраїнська профспілка юристів

Відносини дітей між батьками та вчителями: поради психологині Тетяни Школяр

Відносини дітей між батьками та вчителями: поради психологині Тетяни Школяр
7281 ПЕРЕГЛЯДІВ

Чи може бути дружба між батьками та дітьми? Чи можна карати дітей? Як правильно виховувати дітей? Які способи позитивного спілкування з дітьми мають використовувати батьки? Про це та більше поспілкувалися з психологинею Тетяною Школяр (https://www.instagram.com/p/CMcAE0BBCu1/?igshid=19c0a5bl6osx2).
Сім'я — фундамент становлення дитини як особистості. Батьки з дитинства прищеплюють малечі правила поведінки в суспільстві, моральні цінності та любов до навколишнього середовища.
За законом України "Про освіту", " Про позашкільну освіту" мовиться, що батьки несуть відповідальність за фізичне здоров'я, психічний або емоційний стан дитини та створюють незалежні умови для розвитку природних умов дитини.
Сучасна сім'я повинна жити за принципами відповідальності та гуманності стосовно власної дитини. Головне завдання — забезпечувати матеріальні, педагогічні умови для інтелектуального, фізичного здоров'я молодого покоління. Вважається, що вчити дитину варто так, як це робили попередні покоління. Однак, батьки дитини повинні вбачати власні теоретичні та практичні функції. Лише вони є майстрами майбутнього дітей. Психологиня Тетяна Школяр вважає, що між батьками та дітьми мають бути відносини, які вибудовані на довірі та повазі одне до одного. Для того, щоб створити такі стосунки в родині дуже важливо щиро любити й проявляти свою любов до ближнього.
"Проводьте з дітьми якісно час. Коли ви спілкуєтеся з дитиною, думайте про неї, про її бажання й прохання, а не про роботу чи вечерю на кухні. Ви маєте сповна бути захоплені дитиною. Насправді цього якісного часу буває достатньо всього 10-15 хвилин. Дитину варто чути, поважати, здійснювати зворотний зв'язок, будувати відносини на правді та відвертості. Важливо: якщо ви щось пообіцяли дитині, то обов'язково виконайте. До того ж потрібно бути разом в складних ситуаціях і вміти підтримувати дитину. Таким чином вона завжди відчуватиме себе захищеною. Вона стане міцнішою та упевненішою людиною. До того ж не з'ясовуйте відносини в присутності третіх осіб — це стане фундаментом невпевненості та боязні вашої дитини. Важливо хвалити дитину — хлопчика за вчинки, а дівчаток за жіночі якості (ніжність, дбайливість, щирість, любов). В майбутньому це вибудує позитивні аспекти. Хлопчики виростуть мужніми та відповідальними, а дівчатка — жіночними й красивими. Пам'ятайте про похвалу і не лише в дитячому віці. Крім того, добре просто разом проводити час з дитиною, спільно щось винаходити, творити або готувати. Це наповнює позитивом і дорослих, і дітей, а також надає значущості й потреби в сім'ї", - говорить психологиня.
Інколи батьки прагнуть, щоб дитина добре навчалася, ходила на різноманітні гуртки з раннього віку або ж є інший варіант: батьки дають можливість дитині насолодитися дитинством та моментами підліткового життя. Той чи інший фактор є правильним та зрозумілим. Адже всі діти різні та всі унікальні за своєю натурою. Важливо дитині надавати можливість вибору та не починати карати відразу за принесену двійку зі школи чи неприбрану кімнату. Повинна бути у всьому золота середина. Звісно ж виховання має базуватися на працьовитості, духовному багатстві й моральній чистоті матері та батька. Дитячий психолог говорить: " Обіймаючи дітей, дочекайтеся, коли вони відпустять вас першими. Ви ніколи не знаєте точно, скільки любові їм потрібно в цю хвилину".
Батьки можуть бути не лише вихователями, вони можуть бути батьками-друзями для своєї дитини. Дружні відносини в родині між дорослим та молодим поколінням — це довіра та ввічливість. Дружба означає співпереживати, вміти розуміти дитину за будь-яких обставин та дій. Якщо в родині постійні заборони, зауваження, то про дружні відносини тут мова йти не може. До того ж стереотипом вважається звернення до батьків на "Ти". Можливо, це теж говорить про те, що між татом, мамою та їх дітьми існує справжня гармонія й вони виявляють дружні стосунки одне до одного. Однак, в деяких родинах звернення на " Ви" є грубістю та неповагою.
"Дружба між батьками та дітьми не лише можлива, вона потрібна для гармонійного розвитку дитини. Але важливо, щоб дотримувалася ієрархія — дорослий головніший за дитину. Тоді й дитині буде зрозуміліше, як поводитися з батьками, вчителями тощо. У неї з'являються "два крила" - мама й тато, які завжди підтримають та зрозуміють", - стверджує Тетяна Школяр.
Та додає, що відповідно до віку діти мають мати свої потреби та обов'язки: прибирати речі, мити посуд, допомагати по домогосподарству. Дітям важливо мати вільний час. Бажано навчитися гармонійно поєднувати працю й відпочинок. Через те, що зайвий відпочинок має наслідки банальної ліні, а зайвий трудоголізм — вигорання на роботі, в сім'ї, проблеми зі здоров'ям. Батьки мають навчити дітей об'єктивно оцінювати свою працю та відпочинок.
Крім того, варто усвідомлювати, що наштовхує дитину до капосних речей. Психологи рекомендують батькам насамперед зрозуміти, що все йде від сім'ї та образів, які повторює дитина. Це можуть бути й дорослі, й інші джерела виховання (Інтернет, мультфільми, однолітки). Виявивши джерела капостей, батьки мають зробити все можливе, аби зменшити негативний збудник. Наприклад, дорослі повинні слідкувати за своєю поведінкою, мовою, вчинками, а ще обмежити контент для дитини, який не матиме насильницького та сексуального характеру.
"З дитинства важливо навчати любові, повазі та вдячності до себе, до своєї сім'ї, до людей, які оточують, до природи та планети в цілому. Але як це зробити? Єдиний спосіб — це стати прикладом для своєї дитини. "Дивися, як я роблю й ніколи, так не повторюй", - найбільша помилка дорослих. Дитина копіює вчинки батьків. Тож вони повинні показати гарний, гідний приклад", - говорить психологиня.
Ба більше, батькам варто переглянути, з якою метою дитина робить капості. Можливо, це дослідницька функція. Коли дитина розливає воду на підлогу, її цікаво, що ж буде далі (калюжа, водоспад).
Якщо ж за капостями дитини слідує покарання від батьків чи вчителів, то дитина може відмовитися від дослідження світу, який виявляється жорстоким та небезпечним.
Батьки мають навчитися потужної сили виховання: починати розмову з дитиною зі слова "так", а не слова " ні". Мудра порада краще за будь-яке покарання. Позбавляти дитину задоволення, свободи, самостійності дорога в нікуди.
" Батьки повинні говорити з дитиною. Єдиний акцент хочеться зробити на тому, що відповідь для дитини, повинна відповідати її віковій категорії. Тобто інформації давати стільки, скільки може спокійно витримати її психіка. Важливо висловлюватись доступною та зрозумілою для дитини мовою", - додає Тетяна Школяр.
Крім того, всім добре відомо, що виховання дитина отримує й в школі. Вчителі повинні не тільки навчати, як це закладено у більшості українських шкіл, а й мати природну властивість подобатися дитині, бути для неї другом та порадником. Фахівці говорять, діти не хочуть йти в школу, тому що там відчувають тиск зі сторони однокласників або ж вони усвідомлюють, що їх не люблять. Вчитель не той, хто добре навчає, а той, хто має вроджене покликання виховувати дітей. Емоційне ставлення дитини до вчителя — важливий аспект. Батьки та вчителі повинні на рівні психології усвідомити, що на світ треба дивитися очима дітей. Наприклад, у фінських школах існує правило — дитина повинна хотіти йти в школу, її не мають примушувати це робити. Якщо дитина не йде в школу, вчителі шукають проблему й вирішують її.
Крім того, батьки та вчителі мають налагодити хорошу взаємодію, співпрацювати на благо майбутнього. Адже мають єдину мету — виховати інтелектуальну, відповідальну, незалежну людину.

© 2007 Всеукраїнська профспілка юристів

Мої відео